Гарантії при угодах купівлі-продажу нерухомого майна

Механізм купівлі-продажу нерухомості за участю фінансової компанії розроблений таким чином, щоб збалансувати інтересі як власника грошових коштів, так і для продавця нерухомого майна.

Згідно механізму купівлі-продажу нерухомості за участю фінансової компанії, фінансова компанія, окрім функції власника грошових коштів, також виконує функцію ГАРАНТА виконання зобов’язання оплати за договором купівлі-продажу шляхом випуску гарантій фінансової компанії.

Гарантія відноситься до способу забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно пункту 1 статті 546 глави 49 Цивільного кодексу України, до способів забезпечення виконання зобов’язань  відносяться: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання та завдаток. Згідно статті 560 Цивільного кодексу України: «1. За  гарантією  банк,  інша  фінансова  установа,  страхова організація  (гарант)  гарантує  перед  кредитором  (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарант відповідає  перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.»

В розумінні  підпункту 1 пункту 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», до фінансових установ належать: банки, кредитні спілки, ломбарди, фінансові компанії  (юридична особа, виключним видом яких є надання фінансових послуг), лізингові компанії тощо.

Тобто, за означенням наведеним в статті 560 Цивільного кодексу України, гарантія — це безумовне зобов’язання гаранта відповідати перед кредитором боржника за виконання боржником свого обов’язку за будь-яким зобов’язанням,  яке забезпечує фінансова компанія. Кредитор, він же бенефіціар, — це продавець нерухомості, боржник — це покупець нерухомості, гарант — фінансова компанія.

З іншого боку, фінансова компанія, як реальний власник грошових коштів та платник за нерухоме майно, зацікавлена та вимагає реальних гарантій щодо:

1) не продажу нерухомого майна протягом терміну, яким передбачено повна оплата за нерухоме майно покупцем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з особливою умовою щодо переходу права власності після повної оплати;

2) реальний контроль за переходом права власності на нерухоме майно з метою захисту себе від ризиків продажу або будь-якого іншого способу відчуження нерухомого майна третім особам